Вибір між чоловічою і жіночою зоною. Огляд галицької преси

Галичину чи не найбільше хвилює тема президентських виборів. І про це, власне, й пишуть усі газети. Окрім відверто замовних статей від штабів двох кандидатів все ж таки де-не-де появляються і власні газетні матеріали, в яких пишуть на цю ж тему, але без замовного пафосу.

Газета «Галицький кореспондент» розміщує інтерв’ю з письменницею Оксаною Забужко, яка відвідала Галичину з презентацією своє нової книги. Не обійшлося й без коментарів на політичну тематику:

«І Янукович, і Тимошенко є представниками кримінального капіталу, - сказала Оксана Забужко в Івано-Франківську. - Вибір між Януковичем і Тимошенко - це вибір між, вибачте, чоловічою і жіночою зоною. Чоловіча зона, як ми мали змогу пересвідчитися зі стилю донецьких, - це грубий натиск, «пасть порву» і так далі. Жіноча зона витонченіша, улесливіша, це «іді ко мнє, мой сладєнькій, і тєбє дам». Так ось, представники кримінального капіталу всіма доступними їм засобами намагаються переконати нас, ніби у нас справді вибір між ними двома, між чоловічою і жіночою зонами. Вони намагаються нас змусити грати у свої ігри».

Що стосується Юлії Тимошенко, якій більшість галицьких виборців віддає перевагу у другому турі, то О.Забужко дає таку специфічну характеристику:

«Кар'єра Юлії Тимошенко зроблена якраз радикально антифеміністичними методами. Це жінка, яка йшла по плечах мужчин. Жінка, яка дуже відверто торгує своєю сексуальністю і яка зробила свою кар'єру, зокрема і політичну, саме завдяки образу сексуально доступної жінки. Не забувайте, що Юлія Тимошенко належить до покоління жінок, в якому, за опитуваннями 1990 року, якийсь достатньо потужний відсоток восьмикласниць мріяли про кар'єру валютних проституток. Дівчинка, яка вийшла з низів і якій вдалося у зовсім юному віці пошлюбити номенклатурного хлопчика і піти далі шляхами ось цієї самої нашої патріархальної за суттю чоловічої номенклатури. Жінка, яка прокладає собі шлях, використовуючи свою сексуальну привабливість як товар, за який можна отримувати абсолютно реальні дивіденди.

В жодній країні, де якийсь елемент культури, пов'язаної з фемінізмом, присутній, де не харапудяться від слова фемінізм, бо розуміють що це означає, не піднялася би на ось такі щаблі кар'єри жінка з дрес-кодом Юлії Тимошенко, жінка, яка в прямому ефірі демонструє готовність роздягтися. Фемінізм тут, перепрошую, якраз не ночував. Це глибока дрімуча дофеміністична епоха, в якій жінка є предметом сексуальної купівлі-продажу. Юлія Тимошенко грає виключно на контрасті з чоловіками. В її оточенні немає жодної жінки, вона не вміє грати з жінками, вона не має взагалі поняття жіночої солідарності. Вона грає слабку жінку, коли їй це потрібно. Вона грає на чоловічу цільову аудиторію, і все це є настільки класичними прийомами номенклатурного патріархату, що до фемінізму тут ще ціле покоління».

Західноукраїнська газета «Експрес» своєрідно аналізує можливі варіанти вирішення президентської кампанії на користь діючого президента і цілком серйозно розглядає таку версію:

«Новообраний Президент не зможе вступити на посаду, якщо на урочистому засіданні Верховної ради голова КСУ не приведе його до присяги, а голова ЦВК там же не вручить йому службового посвідчення. Однак перед потенційними організаторами зриву інавґурації постане відразу кілька дуже серйозних проблем:

Перша, найменш конкретна, але найбільш вагома. Це надто деструктивна і надзвичайна дія, котра здається не мала прецедентів у жодній демократичній країні. Організатор такої акції ризикує поховати своє політитчне майбутнє і в українському і в міжнародному сенсі.

Друге, у країні до моменту присяги нового лідера зберігає повноваження чинний президент, який за конституцією є ґарантом передбачених нею прав і свобод. Крім ґаранта у державі є також суди, генпрокуратура і правоохоронні відомства. Зрив передбаченого Конституцією і законом процесу зміни влади – антидержавне діяння, що тягне за собою кримінінальну відповідальність. Це фактично спроба державного перевороту».

Тим часом галичани поспішають на ринки та базари і вистоюють довжелезні черги з метою придбати підмерзлу олію та цукор, що дорожчають щогодинно. Газета «Галичина» пише таке:

«Черги біля лотків із соняшниковою  олією  виникли через таку чутку — гряде, мовляв, підвищення цін і на цей необхідний господиням харчовий продукт. Соняшник на олію в нашій області взагалі не вирощують, отож, як не крути, покупці таки цілком залежні від «милості» постачальників з інших регіонів.

Зате Прикарпаття славилося колись своїм тваринництвом. Але що ми бачимо нинішньої зими? Молоко, кефір, сир, масло у січні навіть порівняно з груднем подорожчали на 10-15 відсотків. Тверді сири, схоже, стали делікатесом для більшості покупців — їх ціни подекуди зашкалюють уже й за позначку 60 грн. за кг»

Тернопільське видання  «Про все» знає, хто в цьому винен: звичайно Янукович і його команда:

«Останнє зростання цін на окремі продукти харчування економічно безпідставне. Його спровокували підприємства й мережі, що належать депутатам із Партії регіонів… 

Основні причини формування такої ситуації, у першу чергу, політичні. Ті, які пов’язані із другим туром президентських виборів».

Не краща ситуація і з комунальними послугами. «Львівська газета» пише зокрема про те, що «комунальні витрати здатні довес­ти до відчаю навіть найбільших оптимістів. Особливо коли міс­цева влада вже обіцяє їх підвищення принаймні на 50%».

Оскільки присутність Януковича в місцевих радах Галичини зведена до повного мінімуму, і ні на що не впливає, то винних треба шукати, мабуть таки,  в своїй галицькій підсвідомості, яка часом має неабияку схильність до відвертого мазохізму. І не дивно, адже сам основоположник нетрадиційного сексуального напрямку садо-мазохізму Захер Мазох народився у Львові, отож там минулого тижня і відзначили його день народження.

Газета «Високий замок» передає репортаж з місця події:

«У Львові, де народився письменник Захер-Мазоха, відзначили його день народження незвичним перфомансом.

Біля бронзового пам’ятника Мазоху на подіумі цілий день стояв професійний мім у “дрес-коді” мазохістів – шкіряному наморднику, з ланцюгами і кайданками на руках і ногах. Щоправда, не на голому тілі, а кожусі хутром назовні. На голові в актора - гуцульська крисаня (фетровий капелюх, прикрашений пір’ям). Цей персонаж Мазохового твору “Дон-Жуан з Коломиї” час від часу здійснював “акт волевиявлення” – брав з плетеного кошика “бюлетені” і вкидав їх у переносну виборчу скриньку, яку тримав у руці.

“Оскільки однією із найбільш мазохістичних подій року в Україні є вибори, то ми відзначили уродини Мазоха в такій формі, - розповів співавтор концепції кафе “Мазох” Юрій Назарук. – Знаємо, що кого б ми не обрали на виборах, краще нам не буде, але все одно йдемо голосувати. Тобто займаємося класичним мазохізмом”. Організатори перфомансу планують святкувати день народження свого кумира щороку, бо, кажуть, Україна – мазохістична країна і надихатиме на нові ідеї таких святкувань».

Василь Хом’як, «ОстроВ»